Поетична вітальня.  "ЦВІТОПАД" Наталі Тріщ 

20 листопада 2011 року літературна вітальня “Мелодія слова” мала чергове засідання,

презентувала :

слайд “Поетична вітальня  в  світлинах”,

збірку лірики “Цвітопад” Наталі Тріщ ,

рубрику творча "лабораторія" та зустріч на поетичному містоку Жидачів-Новий Розділ.

До творення чудової атмосфери свята мелодійності слів, думок та настрою були причетні

ведучі : завідувач відділу обслуговування центральної бібліотеки — Галина Дереш, учениця

Жидачівської ЗОШ №2 Оксана Губіна, поет Остап Лижник, вчитель-медотист Ольга

Прокопів, представники поетичного клубу “Барви” м. Новий Розділ, шанувальники

творчості Наталі Тріщ - читці її віршів та виконавці пісень на її вірші, родичі, знайомі, учні.

Особливого звучаня святу додали чудові музичні композиції на вірші поетки: “Цвітопад” 

на музику В. Мотрука у виконанні вчителів Любові Мільовської та Віри Витрикуш , “Пісню

про Рогізно”- муз.О. Возної співала Марія Стрийська. Чарівними голосами дивували-тішили

аудиторію авторака музики до віршів “Берегиня”,”Джмелик” Наталя Федоляк з дочкою

Юлею.Особливого шарму додала святу гра на флейті студентки Львівської консерваторії

Інни Вобобець , танок самодіяльного колективу районного народного дому під керівництвом

Лідії Пакош.

Сценарій свята передбачав гарний настрій присутнім, насправді бажаючих сказати гарне

слово про Наталю, висловити свою вдячність за особливу насолоду спілкування з чимось

чистим і піднесеним експромнтом висловлювали душпастер с.Рогізно отець Ярослав,

члени поетичного гуртка імпровізованим римованим побажання, колеги. Присутні отримали

інформацію щодо можливості розміщення своїх творів на поетичних сайтах в в рамках

програми “Бібліоміст” котра надала обладнання для використання інтернету в бібліотеці.

 

«Я дарую вам слово, яке іде від серця, від душі…»

(Презентація збірки Наталі Тріщ «Цвітопад» у рамках засідання поетичної вітальні «Мелодія

слова»)

(Звучить музика)

Люблю задуму лісу золотого,

Яка ховається за сонячну вуаль,

Прозорий клаптик неба голубого

І ту замріяну осінню даль.

Вслухаюся у казку-невидимку,

А літо бабине гаптує теплі дні,

Каштан рахує впевнено хвилинки,

Що засинають в пам’яті на дні.

Читаю таємничі телеграми,

Що падолистом стеляться до ніг,

Маліє день осінній вечорами

Й запрошує тумани на нічліг.

Я мрію під вогнистий подих вітру

І хрезентеми сніжно-білий вальс.

Розклала осінь кольорів палітру

Й до серця кожного знаходить шлях і час

 

Доброго дня усім, хто любить і цінує поетичне слово. Ми раді бачити вас на черговій зустрічі

у нашій світлиці «Мелодія слова» у цей чудовий осінній день, де під музику поезій ви можете

відпочити душею, щось відчути, настановити свої думки до чогось нового.

 

Сьогодні кожна людина очікує якогось дива, і всі роблять це по-різному. Одні просто лежать

на дивані і дивляться у стелю. А інші творять це диво добрими справами, думками, мріями,

серцем і душею.

Красиве , наповнене гарним змістом ,слово – це і є полум’я, яке лиш тоді притягує до себе,

коли горить постійно, незалежно від того, очікуєш ти того дива чи ні, сподіваєшся на нього

чи ні. 

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…»Так, впізнаємо

слова Ліни Костенко, з яких ми розпочали нашу першу зустріч роки тому. Пригадуючи, як із

хвилюванням ми готувалися до першого засідання, не знаючи з чого ж розпочати . Тоді до

нас завітала одна чудова , світла людина, яка зуміла запалити те полум’я любові до

поетичного слова, яке зібрало творчих людей різного віку, різних уподобань і завдяки їй це

світло горить до цього часу, випромінює добро, настрій, позитивну енергію та оптимізм. А

зараз увага на екран….

(Слайди з фотографіями поетичної світлиці)

І сьогодні ми будемо говорити саме про людину, поезія якої не тільки квітка, а й час і шлях її

розквітання; не тільки думка, а її творчий політ; не просте називання краси чи милування

нею, а її творення.

Отож , ви всі здогадались про кого йде мова , привітаємо наша чарівна і неповторна Наталя

Тріщ

(Слайди про Наталю Тріщ)

(Танець цвітопад)

(Вірш «Цвітопад»)

Мов немовля, трава весні радіє,

Тремтять на вітрі юні пагінці,

Нове життя мале гніздечко гріє

І два крила, і сонця промінці.

У цвіті білім під бджолині марші

Спішать дерева на весни парад.

Цвітуть надії молоді і старші

У цей квітнево-ніжний цвітопад.

Пливуть в повітрі запахи медові,

Тюльпани келихи наповнили вином.

Усю красу не помістити в слові,

Здається світ перевертається вверх дном.

 

Чудова лірика , ніби сплелась у віночок і помістилась на сторінках на перший погляд, ніби

невеличкої , але водночас такої глибокої за змістом збірки «Цвітопад».

( « Слово авторці»)

 

« Поетеса– свободолюбива натура, знає чого хоче. Любов до поезії йде з глибини чутливого

серця і виходить на терени літературного життя.

Читаючи її поезію, бачимо закоханість у пристрасну лірику, природу, свій край, де так багато

таємничого. Все цвіте, красується своєю вродою. Кожен вірш корениться в рідному грунті,

дихає повітрям Прикарпаття.» - так написав у своїй передмові до збірки «Цвітопад» відомий

поет нашого краю-Остап Лижник.

Сьогодні ми маємо нагоду поспілкуватися з паном Остапом.

 

На струнах часу віковічні ясени

Колишуть казку родом із дитинства.

І я спішу, спішу туди,

Прилину серцем до її краси.

І затримчу осики листом.

Устами спраглими торкнусь ріллі,

Душевний спокій – течія Дністрова.

І я вдихаю пахощі землі,

Озера – латки в сонячній траві.

Нектар дитинства випила бджола,

А я пилком жовтію в скромній квітці.

Вже осінь, кличуть золоті жнива,

З-під ніг втікає стежка польова.

Я здоганяю. І біжу вже вічність.

І ось я біля рідних берегів,

Де мальви, м’ята, вишита світлиця,

Де погляд мами ласкою зігрів,

Жагу втопила крижана водиця.

І я за зустріч помолилась.

 

Вслухаємось у ці слова і розуміємо: вони написані мовою серця. Вони дихають теплом,

щирістю, захоплюють своєрідним ставленням до світу, глибиною думки і великою любов’ю

до рідної землі. Ця любов виливається на папір і творить чудо. Спочатку слова, а потім музику

і пісню.

(Пісня про Рогізно)

 

Хто ж як не мати може прищепити своїй дитині оту любов до рідної землі, навчити творити

добро, любити ближніх, не боятися труднощів та досягати мрій. Наталя у своїх віршах

завдячує своїй мамі, яка народила і вивела у світ чотирьох дітей.

( Вірш «Мамі»)

Свої думки, прохання про здоров’я, всіх ласк Господніх для своїх батьків, і всіх людей Наталя

вплітає у віночок духовної поезії, особливо вражає цикл «Зарваниця».

 

. Свята і велична земля Зарваниці

Тут ласки господні пливуть із небес,

Тут вітер колише живу таємницю

Страшних і величних чудес.

Тут притчі біблійні не раз воскресають

І ноші легкими стають для калік,

Бо воля Господня кордонів не знає.

Так було і буде повік.

 

Живою рікою спішать сюди болі,

Покора - у серці, надія в очах.

Бальзамом цілющим краплини любові

Спливають на вірних прочан.

Марія з дитятком у квітах і сяйві

І кожен у жертву дарунок приніс,

Тут з Богом розмова, а все інше зайве

В мандрівці долиною сліз.

 

Ви знаєте, що таке людина? Це – продовження й доповнення усього живого, що населяє світ

Людина є найголовнішою святинею у храмі земного буття. Одним словом найвища цінність у

житті. Принаймні так вважає Наталя Тріщ.

(Вірш « Не вік і не колір волосся)

 

Беручи збірку у руки хочеться просто не відпускати її . Так думають наші читачі, а от фахівці,

вчителі-мовники вважають, що цю поезію потрібно вивчати на уроках літератури, коли

йдеться про літературу рідного краю…

(Запрошуємо до слова методиста методичного кабінету Жидачівської РДА, вчителя-мовника

Прокопів Ольгу Мирославівну.

( Пісня «Шкільна стежина»)

Вірш «Що таке щастя?»

 

На завершення хочу побажати Наталі, щоб це щастя не переставало палати в очах і в серці,

щоб не згасала та позитивна енергія, завдяки якій ось така тендітна людина може встигати

всюди: і працюючи вчителем віддавати себе дітям, і бути корисною у громаді,творити чудову

поезію і просто випромінювати добро.

 

Вірш «Побажання»   фоторепотаж сята ЦВІТОПАД Наталі Тріщ

Новая секция