Відділ культури і туризму Жидачівської районної

адміністрації

Центральна бібліотека районної централізованої

бібліотечної системи

Серія  „Пізнай свій край”

 

/ Бібліографічний дайджест /

                                     Випуск 1

Дайджест Їх виколисала Жидачівська земля” із серії „Пізнай свій край” знайомить користувачів з видатними людьми, вихідцями із Жидачівщини, досягнення яких торкнулося усіх галузей знань.

Призначений для широкого кола користувачів, які бажають ознайомитися із досягненнями своїх земляків.

Укладач: Корнецька Г.В.

Редактор: Мадараш М. Ф.

Тільки для тебе, мій рідний краю,

Хочу останні дні прожити,

Усі знання, які я маю –

В твоє добро перетворити.

Степан Крегенбільд.

 

Галичина... Мила серцю Жидачівщина. Та найбільше твоє багатство – це люди, яких ти породила. Скільки талановитих синів і дочок ти дала рідному краєві, слава яких сягнула за межі України.

Скільки незвіданих стежок простяглося у цей чарівний край людських доль, історій появи того чи іншого твору, картини винаходу. Кожною стежкою хочеться пройти, торкнутися бентежної краси дива, створеного майстрами музики, пензля, кіно та інші.

 

Ольга Возниця

 

Вишивальниця. Народилася в м. Ходорові. Заслужений майстер народної творчості України (1988). Понад 50- років трудиться на ниві вишивання. Рушники скатертини, серветки і кептарі, ансамблі жіночого і дитячого одягу – її творчий доробок.

В її альбомі “ Вишивка Рідного краю” розміщені зразки української вишивки, зібрані у м. Ходорові та навколишніх селах. Світлини вишивок, різноманітних за кольоровою гамою, виконані хрестиком, дають можливість ознайомитися з самобутнім національним мистецтвом цього регіону.

Подані в альбомі оригінали зразків викликають зацікавлення дослідників та цінителів народного мистецтва. Вони також можуть бути використані для створення моделей національного одягу.

У вільний час Возниця поспішає до рідного Ходорова . З особливою радістю брала участь у святкування 600-річчя міста, „з’їзді ходорівчан”, даруючи землякам чудові експозиції. Тут у Ходорові - витоки її таланту.

Козоріг О. Вишивки з Жидачівщини: У краєзнавчому музеї Дрогобича // Рад. Шлях. – 1989. – 20 лип.

Лозинська І. Невтомна трудівниця: Про майстриню О. Возницю із Ходорова // Новий час. – 1996. – 6 лип.

Ольга Возниця // Калинець Л. Місто над ставом. – Львів: „Брук ЛТД”,1987. – С. 191-195.

http://artvertep.dp.ua/shop/presents/2020/3447.html- тут можна замовити альбом О. Возниці „Вишивка рідного краю. Ходорівщина”. http://www.arka.org.ua/newissue8/articles.php3?id_issue=102&id_heading=10- про статтю О. Сайко „Вишивані одкровення”.

 

Іван Гамкало

Симфонічний диригент. Професор, народний

артист України, диригент – постановник Київської Національної опери ім. Т. Г. Шевченка, член Президії Європейської Академії музичного театру, автор практично всіх українських енциклопедій і словників. Веде наукову діяльність. Народився в с. Городище Жидачівського району. Вихованець однієї з найвизначніших в Україні Львівської Диригентської школи, учень Миколи Колеси, а з теоритичних дисциплін – Станіслава Людкевича, Романа Сімовича і Анатолія Кос-Анатольського.

В 1996 році за постановку опери Антона Рудницького „Анна Ярославівна – Королева Франції” був висунутий на здобуття Державної премії України м. Т. Шевченка. Викладач Київського університету культури та Київської консерваторії. Знавець п’яти мов. Маестро світового рівня. Проживає у . Києві. З 1970 р. - диригент Національної опери України ім. Тараса Шевченка, на сцені якої здійснив музичні інтерпретації опер "Наталка Полтавка" М.Лисенка, "На русалчин Великдень" М.Леонтовича, "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, "Наймичка" М.Вериківського, "Купало" А.Вахнянина, "Мазепа" П.Чайковського, "Царева наречена" М.Римського-Корсакова, "Гугеноти" Д.Мейєрбера, "Ніжність" В.Губаренка та ін. Загалом у доробку диригента понад тридцять опер класичного та сучасного репертуару. Член Президії Європейської академії музичного театру.
Диригував виставами у Німеччині, Швейцарії, Франції, Іспанії та ін.

 

Стадник М. Іван Гамкало: „Усередині людини має бути реактор, який робить з неї творця, особистість” // Шлях перемоги. – 2002. – 18 вер.

http://who-is-who.com.ua/bookmaket/lvov/5/54.html - коротка біографія І. Гамкала

http://www.philharmonia.lviv.ua/afisha/45.htm-про життя і творчість Івана Гамкала

 

Артур Гротгер

Визначний польський художник середини ХІХ ст. , відомий як романтик і новатор. Артур Гротгер народився 11 листопада 1837 року в селі Отиневичах Жидачівського району. Навчався у Кракові і Відні. „Екзекуція шпигуна” – акварельний малюнок Артура із дитячих років, який хлопець намалював у своєму селі. Першою картиною, яка намальована олійними фарбами є „В’їзд Болеслава Хороброго до Києва”. Відомі картини: „Марія Стюарт”, „Сцена під Віднем час облоги”, „Відбиття татарського загону”, „В окопах”. Писав аквареллю і олійними фарбами. Помер, проживши, всього 30 років,13 грудня 1867 році у Франції. Підступна хвороба – туберкульоз підточила сили художника. 4 липня 1868 року тіло Гротгер перевезено до Львова і пепепоховано на Личаківському цвинтарі.

 

Артур Гротгер // Пам’ятки історії і архітектури. – Жидачів,1998. – С. 48-49.

Отиневичі: З історії міст Жидачева // Новий час. – 1994. – 24 серп.

Перелигіна О. Художник в Отиневичах: Про видатного художника А. Гротгера, який народився в с. Отиневичах // Рад. Шлях. – 1989. – 25 серп.

http://ru.wikipedia.org/wiki/- короткі відомості з біографії Артура Гротгера.

http://www.citylife.com.ua/index.php?id=20&tid=244&art=331-Історія Ванди Манне і Артура Гротгера – банальна історія кохання.

 

 

 

Василь Гудак

 

Графік . Живописець. Кераміст. Народився в 1941 році в с. Монастирець Жидачівського району. Навчався на відділі художньої кераміки Косівського училища прикладного мистецтва і відділі художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва. З 1968 року на викладацькій роботі Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва – тепер Львівській академії мистецтв ( ЛАМ). Учасник обласних республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставок (Польща).

Кандидат мистецтвознавства з 1985 року. З 1991 року на посаді доцента кафедри художньої кераміки ЛАМ.

Член Національної Спілки Художників України. З 1992 року працює в ділянці декоративної кераміки, станкового живопису, графіки. Займається дослідженням української народної кераміки.

 

Гудак Василь. Графіка. – Львів, 1995. – 37с.

Гудак Василь. Кераміка. Живопис. Графіка: Каталог виставки. – Львів: „Край”,1992. – 32с.

Гудак Василь. Кераміка. Живопис. Графіка: Виставка творів.( Буклет)

http://postup.brama.com/011207/187_6_3.html-про ретроспективну виставку кераміки й графіки Василя Гудака.

 

 

 

Антін Драган

Антін Драган (Андрій Луців) народився 28-го серпня 1913 року в селі Голешів, Жидачівського повіту. Як студент права у Львівському університеті працював у „Кооперативній родині" у Львові, був співробітнитом тижневика „Наше Слово", націоналістичного щоденника „Голос" та підпільних видань ОУН. За діяльність в Організації Українських Націоналістів був переслідуваний і перебув два роки в тюрмі (1934-1936). В 1938-1942 роках працював для Української Пресової Служби в Берліні, пізніше був тут редактором „Українця" і „Хлібороба", газет для примусових робітників у Німеччині. Драган співпрацював з Комітетом побудови пам'ятника Тарасові Шевченкові у Вашингтоні, а по здійсненні цього задуму видав книжку, ним упорядковану, „Шевченко у Вашингтоні" (1984). Він був членом Української Американської Координаційної Ради, належав до Виділу НТШ, очолював його Пресову Комісію; в 1961 році причинився до видання УН Союзу і Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка збірника „Наш Шевченко". Він з ентузіазмом піддержував публікацію Англомовної Енциклопедії Українознавства і завдяки його старанням УН Союз піднявся фінансувати це епохальне монументальне видання.

 

http://www.svoboda-news.com/pro_svobodu/kravchenuk.htm#drahan- Про життя і творчість Антона Драгана.

http://lib.galiciadivision.com/articles/vinnycia.html-- про статтю А.Драгана „Пам’ятаймо про Вінницю”.

 

 

Зеновій Кецало

Художник. Народився в с. Добрівляни Жидачівського району. Навчався в Краківській академії мистецтв, репресований. Відбув 8 років таборів за так звану антирадянську пропаганду. Народний художник України. Проживає у м. Львові.

„ Рідна земля, - каже Зеновій Євстахович – це найдорожче. Нізащо не проміняю неньки своєї. Мріяв і мрію, щоб дочекатися тої хвилини, коли зможу побачити світлу долю свого народу. Хочу залишитися для прийдешніх поколінь згадку, що жив і працював для українського народу”.

 

Біля витоків майстерності художника З. Є. Кецала // Пам’ятки історії і архітектури. –

Жидачів,1998. – С. 43-47.

Вергелес Т. Зеновію Кецало – 80 // Новий час – 1999. – 20 лют.

Головачко Н. „Шлях” Зиновія Кецала // Високий замок. – 2005. – 2 бер.

Зеновій Кецало народний артист України: Буклет до 85-річчя присвячується . – Жидачів, 2004. – 2с.

Зеновій Кецало. Шлях: Альбом. – Л.: Артсервіс, 2005. – 256с.

Калинець Л. Біля витоків майстерності // Рад. Шлях. – 1990. – 14 лип.

Лаба В. З історії сіл Жидачівщини: Добрівляни // Новий час. – 1994. – 1 черв.

Лаба В. З історії міст і сіл Жидачівщини: Добрівляни // Новий час. – 1994. – 8 черв.

Ушакова С. Наша гордість і слава: Зеновій Кецало // Новий час. – 2004. – 21 лют.

Федорова О. Зірка національного таланту // Новий час. – 1996. – 15 трав.

 

 

Ігор Кушплер

Співак. Народився в с. Покрівці Жидачівського району. Народний артист України, соліст Львівського державного академічного театру ім. І. Франка, професор Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка. Перший виконавець багатьох пісень Івасюка, вперше виконав його пісню „Літо пізніх жоржин” Знаємо його як видатного оперного співака, соліста Львівського оперного театру імені Соломії Крушельницької. Ігор писав: "Пісня - немов маленька драма". Проживає у Львові.

„ Ігор Кушплер, який має соковитий, красивий за тембром баритон, що ефектно контрастує з хором — виконує свою партію на єдиному диханні, динамічно і, разом з тим, натхненно. Його сучасний європейський костюм на тлі архаїчного вбрання хористів асоціюється з часом створення поеми І.Франка й робить акцент на актуальності подій, котрі відбуваються на сцені”.

http://www.ivasyuk.org.ua/names.php?l=uk&p=kushpler-Спогади І.Кушплера про В. Івасюка.

http://www.pisni.org.ua/persons/238.html - І. Кушплер „Українські пісні”.

 

 

Ярослав Ланчак

 

Кінорежисер. Народився в 1948 році в м. Жидачеві. В 1975 - закінчив КДІТМ (кінофакультет).

Фільмографія:

1981”Неспокійне літо”, 1984 «Все починається з любові”, 1997 „Із життя Остапа Вишні”. Остання робота була представлена на Вітебському кінофестивалі Мистецтв „Слов’янський базар – 2000”. В головній ролі Богдан Ступка. Проживає в се-лі Кнісело. Фільм„Із життя Остапа Вишні”

Про життя українського письменника Остапа Вишні (1889-1956). На початку 30-х років Остап Вишня був несправедливо звинувачений і засланий до таборів. Волю і силу духу письменника не зламали ні цькування у пресі, ні знущання у в'язниці і таборі. Тягар заслання значно полегшила дружина письменника Варвара Олексіївна. Фільм„Неспокійне літо” Мама вийшла заміж. 12-річний Миколка навіть не намагався щось зрозуміти, він просто не хотів бачити поруч Артура Григоровича: їм з мамою і без нього було добре. Події розвивалися так, що одного разу хлопчина вирішив втекти з дому. З ним пішли і вірні друзі - Віра і Макарона. Дітей шукали перелякані дорослі. На щастя, нічого жахливого не сталося, але трапилось так, що в критичній ситуації Миколка прийняв допомогу і захист Артура Григоровича довірливо притулившись до нього, він визнав його як старшого надійного друга і батька. Фільм„Все починається з любові” про те, як міські школярі провели свою "п'яту трудову чверть" у таборі прані і відпочинку в селі, допомагаючи дорослим на сільськогосподарських роботах.

http://www.kinokolo.ua/cyclopedia/film.php/69-фільмогроафія Ярослава Ланчака

 

 

Володимир Патик

 

Художник. Володимир Йосипович Патик народився 9 жовтня 1926 р. в селі Чорний Острів на Жидачівщині, навчався в художньопромисловій школі у Львові, згодом у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Зв’язок із народом відчуває постійно, шанує, любить народне мистецтво, яке його збагачує, наповнює патріотизмом і тримає у постійній працездатності. А працює він дійсно фанатично, як то кажуть, без відпочинку, в будь-яких умовах, в найскладніших ситуаціях. То ж і результат феноменальний: він склався у великого художника сучасної України, і Україна його щедро відзначила: народний художник України, Лауреат Національної Державної премії ім. Т.Г.Шевченка, почесний громадянин Львова.

В.Патик об'їздив усю Україну, побував у Прибалтиці, на Кольському півострові, оглянув Росію із заходу до сходу, а в останнє десятиліття часто відвідував країни Європи. Його краєвиди характеризує епічність, монументальність та декоративність: "Запоріжжя. Дуб" (1986), "Дусанівська земля" (1983).Такими є і "Черемош у Дземброні" (1990), "Арль. Кафе "Ван Гог" (1997). Натюрморти він малює широко і барвисто, часто квіти, зокрема соняшники ("На спомин дружині", 1980). Виконує портрети й історичні картини ("Довбуш — наша слава", 1967; "Жінка з Русова", 1970; "Дівчина з Буковини", 1966).

Велика ерудиція дає йому змогу глибше і повніше розібратися у творчих проблемах. Під магнетичною дією світового малярства він і сам творить свої варіації славетних соняшників, або кафе Арля чи вулиці Парижа, по-своєму компонує натюрморти з рибою чи на кріслі виноград та інші фрукти. У нього своє бачення всього, що його оточує, хоча відчуває, що його творчий темперамент і багата зображальна манера виховались не тільки чудовими вчителями (ними були М.Федюк, О.Ліщинський, Р.Сельський, В.Манастирський, Р.Сільвестров), а також творчою спадщиною О.Новаківського, П.Сезанна, В.Ван Гога, Ж.Брака та інших видатних творців.

http://artclass.lviv.ua/artclass/academy/modern-art/patyk- про життя і діяльність В Патика.

http://www.sofia-a.com/patyk/index.php-Художні твори В. Патика.

 

Степан Прокоп'як

Диригент. Народився в с. Піддністряни Жидачівського району. Перший концерт сільського хору в Піддністрянах під керівництвом С.Прокоп”яка відбувся у 1926 році. У 1936 році вступив до вищого музичного інституту у Львові, пізніше закінчив консерваторію. А у 1939 році його хор на обласному огляді самодіяльних хорів у Дрогобичі став лауреатом і одержав першу премію – піаніно, в 1942 році у Львові на конкурсі , присвяченому Миколі Лисенку, став Дипломатом.

Степан Прокоп”як залишив багато славних учнів і послідовників: „Це була чиста душею людина, дуже гарно вихована, делікатна і чесна"

Кокоєйко І. Любов до музики вела його в житті // Новий час. – 2007. – 2черв.

 

 

Іван Раковський

Видатний український антрополог, зоолог, громадськ о-політичний діяч, довготривалий голова НТШ ( 1935-1949 ), головний редактор першого унікального видання „ Української загальної енциклопедії”, вчений широкого наукового діапазону. Народився в с. Протеси, в сім’ї священника. Навчався у львівській Академічній гімназії та на філософському факультеті Львівського університету, де студіював природничі науки (1892-1897). У 1896-1899 рр. підробляв в Академічній гімназії, 1899-го його призначили на посаду професора Коломийської гімназії, де пропрацював десять років. Під впливом Федора Вовка зацікавився антропологією, неодноразово провадив антропологічні антропологічні дослідження. 1903 р. склав докторат у Львівському університеті, обраний дійсним членом НТШ. 1908 р. І. Раковський отримав посаду секретаря НТШ і переїхав до Львова. Тут він став ініціатором і першим головою антиалкогольного й антинікотинового товариства “Відродження” .

1910-1928 рр. – професор Академічної гімназії, автор підручників із зоології та геології. Член Російського товариства антропологів з 1912 р., член Товариства антропологів Франції з 1913 р.З 1917 р. – професор зоології та антропології в університеті в Кам’янці-Подільському. 1918-1919 рр. – ув’язнений польською владою в концентраційному таборі в Домб’ю. 1921-1924 рр. – секретар таємного українського університету у Львові. 31 та п’ять наступних років перетворилася на лабораторію УЗЕ . З усієї його спадщини саме УЗЕ заслуговує на найвищу похвалу, можливо, здогадувався і сам Раковський. Ще перебуваючи в еміграції у Кракові, він висунув ідею енциклопедії українознавства. Проте цей задум реалізували після його смерті інші люди, далеко поза межами України. „Перша прочитана книга, яку я запам’ятав, була “Українська загальна енциклопедія”, видана кооперативною “Рідна школа” (Львів-Станіславів-Коломия, 1935) за редакцією І. Раковського”, - писав І. Чорновіл.

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/03/03/13473/-І. І. Чорновол „ Іван Раковський і перша енциклопедія

 

 

 

Роман Романович

 

Скульптор. Народився в с. Голешів. Автор пам’ятників, пам’ятних знаків, скульптурних композицій, в тому числі пам’ятників: Роксолані у м. Рогатині, О. Партицькому в с. Тейсарові, Ісусу Христові у м. Ходорові, І. Франкові у Добрівлянах, Т. Шевченку в с. Голешеві, пам’ятних дощок: діячеві ОУН-УПА Петру Гудзоватому (Народний дім с. Володимирі), Євгенії Бохенській (школа с. Голешів).

 

Комарницький Б. Відніми у неї холоду: Про скульптора Р. Романовича // Вільна Україна. – 1987. – 14 лист.

Олендій Р. „Пластика” має намір вийти на камерні рамки // Молода Галичина. – 2004. – 3 лют.

 

Остап Федоришин

 

Письменник-гуморист, актор і директор театру „Не журись”, заслужений діяч мистецтв України. Народився в селі Кнісело Жидачівського району. Проживає у Львові.

Львівський естрадний театр "Не журись!" був утворений у червні 1988 року. Найбільшої популярності він здобув протягом 1988-1991 років, створивши цілу низку музично-театралізованих вистав, у яких гостро й дошкульно висміював тогочасну комуністичну владу, а також представляв глядачам заборонені тоді пісні українських січових стрільців, вояків УПА і т.д. До першого складу театру (вистава "Від вуха до вуха") входили такі виконавці (за алфавітом): Юрій Винничук, Василь Жданкін, Віктор Морозов, Стефко Оробець, Андрій Панчишин, Юрій Саєнко, Остап Федоришин, Тарас Чубай.

„Для мене театр — це гра, це забавка, — Федоришин відповідає на запитання: яка театральна концепція йому найближча. — Ми в театрі збираємося для того, аби обдурювати людей. Ми ж не можемо психологічно так проживати події на сцені, як у житті. Бо театр інше життя. Саме тому воно й називається мистецтвом. Бо воно не може бути простим дзеркалом. Через гру на сцені глядач уже дофантазовує життя, яким він реально живе. Для мене важливий не текст, а атмосфера. Бо актор бере текст і вже наперед бачить, яким є його персонаж. І я найбільше часу витрачаю на те, аби позбутися отого, що актор уже знає про свого героя. Мені треба збити його психологію на іншу стезю, бо тільки ця інша стезя є правильна. Є закони у всьому, крім театру. Театр має постійно шукати. Коли написано, що це біле, то ми мусимо на сцені знайти щось чорне. Бо коли біле буде білим, глядач позіхатиме. Пошук нестандартного — це певною мірою самоціль. Бо режисура — це індивідуальне мистецтво, яке втілюється через колектив, бо коли біле буде білим, глядач позіхатиме.

 

Пошук нестандартного — це певною мірою самоціль. Бо режисура — це індивідуальне мистецтво, яке втілюється через колектив. Актори привносять дуже багато цікавих думок і хочуть, щоб вони були втілені. І виходить одразу п’ятнадцять режисерів. Тому часто бувають сирі вистави з чудовими акторами. Втрачається цілісність

http://www.dt.ua/3000/3760/56440/-„Шукати чорне в білому — кредо Ярослава Федоришина”.

 

Краса і щедрість Галицької землі завжди живила творчу наснагу тих, хто прагнув висот у науці, мистецтві, хто шукав неповторних слів, барв, образів. Багато її уродженців протягом віків поповнювали і будуть поповнювати скарбницю духовної культури своїми оригінальними здобутками в різних галузях знань.