Талановиті, але невідомі земляки

Жидачівська центральна районна бібліотека для дорослих

                Серія « Пізнай свій край»

« Талановиті, але невідомі земляки Жидачівщини»

дайджест

Не тільки відомі люди заслуговують, щоб їх називали творцями історії, а й прості, маловідомі, але талановиті особистості.

Як приємно відкрити для себе ще ніколи незвідані таланти, дізнатись про неординарну людину, яка живе поряд з тобою. Вкотре переконуємося, як кажуть у народі, у «забитих селах» ще багато незвіданого.

Часто в районному часописі під рубрікою «Наші таланти» можна зустріти статті про талановитих  людей нашого краю.

   

   Благута Оксана

    «Сікстинська  Мадонна», «Мона Ліза»

Леонардо да Вінчі, «Осміяння Христа» Босха, «Милосердний самаритянин»» Федеріко Бенковича, «Марія Магдалина

Яна ван Скорела – світові шедеври художнього мистецтва, що майстерно відтворені в Бісер…

   То ще  лише дещиця у творчому доробку з більш як п’ятдесяти картин сім’ї  Володимира та Оксани Благут із селища Журавна. Їхні неперевершені роботи сьогодні експонують у музеях міст Трускавця та Дрогобича.

     У колекції в основному переважає релігійно-духовна тематика. Майстерно вплетеними одна до одної бісеринами п. Оксана та її чоловік відтворили біблійні сюжети «Розп»яття», «Моління про чашу», «Воскресіння», образи святих, зокрема св. Євангеліста, монаха – цілителя св. Шарбеля.

     Є тут і художньо виконані портрети папи – слов’янина Павла ІІ  й патріархата УГКЦ Йосипа Сліпого.

    Робота сім’ї Благут – не просто відтворення того чи іншого образу, це художній пошук, вивчення історичного тла, коли йдеться про зображення біблійного сюжету чи життєпису, коли йдеться  про роботу над образом якогось святого.

    Директор Єпархіального музею у Трускавці, як тільки дізнався про роботи подружжя Благут, одразу ж погодився організувати для них

виставку. За свою працю сім’я отримала подяку від єпископа Самбірсько-Дрогобицької  Єпархії УГКЦ Юліана Вороновського.

    Франків О. Оксана Благута «Як художник малює фарбами так і бісером» [Текст]/ Оксана Франків // Новий час. – 2010. – 9 січ.

 

  Михайлюк Юлія

  Юлія Михайлюк – наймолодша актриса Львівського театру ім. Заньковецької.

  Потяг до театрального мистецтва виник якось сам по собі. Але далеко не відразу :  все своє дитяче і шкільне життя  танцювала в міському  ансамблі танцю « Наддністряночка», з 9-го класу ведуча багатьох концертів.

      Поступила у Львівський державний університет на факультет культури і мистецтва.

    На другому курсі вона отримала першу роль. Це була роль Катерини  в інсценізації роману Ірини Вільде «Сестри Річинські». Вона досі в репертуарі та йде на камерній сцені театру Заньковецької.

   Григорій Шумейко починає ставити «Бояриню» Лесі Українки, де Юлія Михайлюк буде репетирувати роль Ганни.

   Юлія Михайлюк мріє поставити камерні вистави у своєму місті, щоб молодь не була обмеженою.

    Калинець Л. Наймолодша актриса Львівського театру ім.. Заньковецької [Текст] / Л. Калинець // Новий час. – 2010. – 9 січ.

 

  Набитович Галина

    Галина Набитович  чи не перша ходорівчанка, яка на зорі незалежності організувала гурток писанкарства в рідному місті й навчила всіх охочих цього надзвичайно тонкого, чарівного й навіть дещо містичного народного мистецтва

  Дотримується майстриня традиційного воскового методу написання писанок. Віск використовує лише бджолиний, бо парафін, каже п. Галина, не дає доброго ефекту, а фарби штучні.

        Малює Галина Набитович лише на видутих яйцях, для довшого їх зберігання. Використовує переважно яйця із білою шкарлупою,

оскільки білий фон надає виразності виведеним узорам.

     Обов’язково при написанні писанок, нагадує  майстриня, слід дотримуватись черговості накладання барвників : починаючи від найсвітлішого до найтемнішого кольорів. Прикінцевий процес нагрівання  писанок порівнює із проявленням світлин, коли наче із середини  проступає витворений тобою узор у його красі. Майстриня намагається у своїх роботах дотримуватись традиційних орнаментів, візерунків.

      Франків О. Беручись за написання писанки, промовляй : «Боже, поможи» [Текст]/ Оксана Франків // Новий час. – 2011. – 22 квіт.

 Роман Романів

       Жидачівець, Роман Романів, за покликанням  та освітою художник, працює в різних напрямках.

      Продовжує студіювати мистецтво та розкриватися як художник. Займатися реставрацією розпочав випадково й несподівано для самого себе.

    Перша найсерйозніша його робота реставрація ікони ХVІІІ століття із апостольського ряду.  Малює ікони на дереві, дотримуючись технології виготовлення дерев»яної  основи та нанесення фарб. В сюжетних лініях дає волю власним емоціям.

    Картини Романа вже прикрашають оселі багатьох жидачівців, виставляв на святкування дня міста.

    Пробував себе не лише в малярстві, а й у кераміці, різьбі, займається оздобленням інтер’єрів. Працював над відновленням розписів у церкві святого Воскресіння Господнього в м. Жидачеві, розписує іконостас у храмі села Перевозиць Калуського району.

   Сере відомих художників йому найближчі Ван Гог, Караваджіо, і українських Іван Марчук, Зиновій Кецало. 

    Франків О. Художник Роман Романів мріє про хату та весільні столи, застелені польовими квітами[Текст] / О. Франків // Новий час. – 2011. – 7 жовт.

 

 

Скиба Стефанія

   Стефанія Теодорівна Скиба із села Кологори. У молоді роки часто виступала на сцені місцевого народного дому.  За своє життя написала багато гуморесок, і хто знає, можливо, якби щось у її житті склалося по іншому, вона б могла зажити  не малої слави.

    В її гуморесках змальоване життя невеличкого села , серед полів, оточених  лісом. В її зошитах зафіксована вся правда про життя свого села з його конфузами.

   Весело і дотепно показані перипетії, довічна «неприязнь» зятя з све- крухою у гуморесках : «Зятева доля», «Грамотні пані». Про мандрівки у чужоземні та свої неблизькі краї : «Нещасливе турне». :

                                     Подивись, як мудрі люди їдуть на курорти,

                                     А я висохла при тобі та й схожа на хорта.

                                     Старий око пролупив і довго не думав :

                                     «Півника продай, їдь з паном Наумом»…

   Різні ситуації чи то в себе, чи у селі знаходять своє відображення у складних до с кладу рядках бабці Стефи.

   Центральною темою, якщо так можна сказати про творчість бабусі Стефи, є розповіді про облудне, хмільне життя, яке, здається, навіки вкоренилося серед інших людей і руйнує як сім’ї , так і людську особистість – горілку.

    Пані Стефа  крім гуморесок написала чимало ліричних віршів такі як, «Вчитель», «Україно моя рідна», «Знедолена Україна», пише часто  сценарії до різних свят, і своїми гуморесками тішить глядачів.

 

    Федан Марія

   Марія Ільківна Федан – одна із старожилів с. Смогів.

   Завдяки їй , в селі одяг її молодості не втратив актуальності. Це  - вишиті блузки, шалянові спідниці, вишивані горсики.

    Лише за рік п. Марія у своїх дев’яносто років  вишила тридцять таких горсиків. З кольорових ниток завдяки бабі Марії оживають різноманітні квіти – від  червоних маків до конвалій та ромашок.

 Розкреслює собі крейдою взір  і нашиває за два-три дні виріб готовий.

   А скільки гаївок, пісень, віршів, молитов знає і співає ця проста сільська жінка.

   В її словах вся народна мудрість і правда життя :

                  Я би молоденька ще не віддаюсь,

       Коби сусідоньки літ не рахували

                   Одна каже двадцять, друга - вісімнадцять,

                   Я до  метрики, а то на шістнадцять.

    Франків О. Гаївки і горсики Марії Федан [Текст]  / Оксана Франків // Новий час. – 2012. – 13 квіт.

 

  Чорна Стефанія

    Чимало різних, здебільшого невеселих історій знаємо ми про заробітчанську нелегку долю. Та при життєві негаразди і рабський труд наші краяни були і залишаються надзвичайними, не такими  як у всі. Одні пишуть картини, інші створюють поетичні шедеври. Туга за домом, родиною змушує розум і серце шукати вихід, аби виплеснути її  назовні, поділитися з іншими своїми болями і стражданнями. І хоча   б у такий спосіб наблизитись до отчого дому:

                   Вже третій раз цвітуть каштани

                   В далекій чеській стороні,

                    Так хочеться до мами,

                   До дочки, внука, до рідні.

   Цей вірш із збірочки поезій «Пелюстки любові» Стефанії Чорної, написаний у 1999 році. У м. Клін, що в Чехії. А народилася наша заробітчанка в с. Кам»яному. З0  років працювала вчителем української мови і літератури та німецької мови.

    У 90-ті роки, коли українці змушені були їхати на чужину, аби вижити п. Стефанія разом з вчителями подалася за кордон. Тяжка праця у Чехії, в Іспанії, розлука не здолали сильну творчу натуру жінки. Вона свою розпуку і тугу переносила у віршовані рядки, з яких  поставали рядки прекрасних поезій, від яких на очі навертаються сльози :

                         Моя Вкраїно, сонячний мій краю,

                         Де б не була я – завжди і серці ти.

                          Чи хто любив тебе, як я кохаю?

                         Чи так страждав, коли в руїнах ти.

        

     Ушакова С.  Стефанія Чорна : моє натхнення рідний дім [Текст] / Світлана Ушакова  // Новий час. – 2009. – 30 січ.

       

Шлиян Михайло

              Степан    Михайлович Шлиян , який народився в 1948 році в селі Квітневе. Любов до пера прояв ще у дитячі  роки, будучи юнаком дивував своїми віршами .  Неодноразово друкувався у часописі  «Новий час» у рубриці «Русалка Дністрова». Проте через нестачу коштів так і не зміг увіковічнити свій талант поета.

       «Поезія – це життя , яке проживаєш з кожним написаним віршем, якщо не писати, то й не варто жити з таким талантом».

     Зараз Степан Михайлович працює над створенням поеми про нашу мову українську :

                                 Нашу мову українську,

                                 Нашу пісню солов’їну.

                                 Топтали, в кайдани кували,

                                 У далекі сибірські сніги відправляли.

                                 Кляті яничари! Кляті яничари!

                                 Та пісня не вмерла і мова жива.

                                 Бо в ній козацька воля, слава!-

                                 Це вічні слова.     

    У своїй творчості Степан Михайлович використовує дуже багато літературних засобів, часто зустрічаються неримовані рядки, які підкреслюють чудове мислення.                                                                       

      Шлиян Ю. Талановитий, але невідомий! [Текст] / Юлія Шлиян // Новий час. – 2012. – 27 лип.

 

НАШІ     ТАЛАНТИ

       

                          Знамениті доярки

  У колгоспі «Шлях комуни збудували корівник.

  розвели молочне стадо і теляток розсадник.

  План високий виповняли «бабуїни» і баби.

  хоч в корів не було вим’я, одним словом як цапи.

  Текля з Мотрею взялися виконать завдання

  і налягали на доїлки з вечора до рання.

  Із райцентру  вищий уряд дзвонить у контору :

-          Перекрийте там веселки, хай не тягнуть воду!

  Текля з Мотрею в задумі в обмарок упали :

-          Ми ж до Ленінського свята план пообіцяли…

 

                 Курортне свавілля

  Подивись як мудрі люди їдуть на курорти,

  А висохла при тобі і схожа на хорт а.

  Старий око пролупив і довго не думав :

 «Півника продай, їдь з паном Наумом.

  Пан Наум інтелігент знає три язики.

  З ним поїдеш на Канари , - на курорт великий».

   Баба трохи розгубилась, бо лиш знає свій язик,

   Але дід її запевнив :

   «Він теж в тебе, мов пряник!

   Ти не бійся дорогенька. ні смуглих ,ні чорних,

   Твій язик всіх заглушить, мов камінні жорна…»

                                                       / Скиба С. /  

 

                           Моя Вкраїно        

  Моя Вкраїно, сонячний мій краю

  Де б не була я – завжди у серці ти.

  Чи хто любив тебе, як я кохаю?

  Чи так страждав, коли в руїнах ти.

   В яких руїнах? Чи ж одні пожари

   На цій землі палали день при дні.

        Коли топтали землю яничари

       На низькорослім степовім коні.

       Ще біль болить мене твій плач, Вкраїно.  

       Коли бабуся немічна стоїть

       І грошей просить на окраєць хліба

       Пане міністре . ваше серце спить!

       Ще гірше крає серце та розпука

       За всіх нещасних і сумних діток,

       Як бачу ручечку, простягнуту онука :

      «Бабусю, гривню дай у дитсадок».

       Щоб цього не бачить – спішу я на чужину,

       Хочу хліба додому привезти шматок.

       Тут чорну роботу робити повинна,

       А я 30 літ в школі вчила діток.  

       Отак розбрелися по цілому світу

       Жінки і чоловіки, залишивши дім.

       Ніколи Вкраїна не скличе вже цвіту

       Щоб заквітчатись на святі своїм.

                                      / Чорна С. /

      В п'єцу палю, тістомішу,

      Дитя плаче, я колишу.

      Дитя плаче, рука з тістом.

      Ще й до плуга нести їсти.

      Понесу я єму їсти.

      Чи він скаже мені сісти?

      Він наївся тай напився,

      Та й на ріллю положився.

-          Чом не сієш, чом не ореш,

Тай до мене не говориш?

-          А я лежу тай думаю.

Що погану жінку маю,

-          Ой не брав ти мене вночі,

Не вилізли твої очі.

                                    / Федан М. /

 

 Укладач : Корнецька Г. В.

 Редактор : Мадараш М. Ф.