О, слово рідне...

« О, СЛОВО РІДНЕ, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я?...»

Марія Чумарна та Галина Охоцька гості бібліотеки  - фоторепортаж

(Усний журнал, присвячений дню писемності та 200-річчю від дня народження Маркіяна Шашкевича, за участю письменниці Марії Чумарної та поетеси Галини Охоцької)

 

Звучить пісня

До залу входять учні-читці та ведучі.

 

1-й читець

О слово рідне! Пращура молитво,

Громи Перука, Велеса поля,

Софія Київська — творіння Ярослава —

Слов'яномовна праведна земля.

 

2-й читець

В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

 

3-й читець

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

 

4-й читець

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось — ні!

 

5-читець

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

 

Ведучий:

 

Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли

 

воно сліпуче, "як проміння ясне” а могутнє, "як хвилі буйні”. Коли слова – палкі

 

блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця.

 

Ведучий:

 

Доброго дня усім шановне товариство! Ми надзвичайно раді, що сьогодні всіх нас знов

 

згуртувала ота безмежна і життєдайна сила слова. І зовсім не випадково, що саме в день,

 

коли вся Україна відзначає день писемності та мови, ми зібралися, щоб перегорнути

 

вагомі сторінки становлення рідного слова та доторкнутися важливих цінностей

 

людського життя:

 

Перший слайд «СПОКОНВІКУ БУЛО СЛОВО»

Ведуча: «У Всесвіті найперше було слово,

І слово було Бог», - Письмо гласить.

Зросло край шляху терпко-полиново,

Із соколом злетіло у блакить.

Цвіт-папороть шукало на Купала,

Здіймало хвилю у буремну ніч.

Сміялось сонцем і дощем ридало,

Зоріло щастям крізь пітьму сторіч.

 

Галина Охоцька

 

Ведуча:

В усі часи і в усіх народів слово було всеосяжним і всемогутнім. Устами воєначальників

воно кликало воїнів до бою. Мати скликала і заспокоювала дітей. Хлопець давав

зрозуміти дівчині, що вона йому небайдужа. Та свою справжню місію слово почало

виконувати тоді, коли

з» явилася книга, спочатку рукописна, а потім друкована. З того часу і до наших днів на

книжкових сторінках послідовно осідає вся історія людства. Слово і книга дивовижним

чином доносять до нас звершення і мрії, прозріння і помилки…

 

Другий слайд «БУДИТЕЛЬ ДУШ ГАЛИЧАН»

Ведучий:

«Він рідне слово пробудив,

Те слово призабуте,

З мужицьких серць добув його,

Зі струн сільської нути»

 

В. Минуло сотні літ,

Коли у перший раз

Озвалося, мов дзвін його владарне слово,-

Проголосив слова ті золоті:

«В народ! Спішім в народ!

Із скарбом світла йдім між люд,

Щоб щезла темнота,

Щоб освітився шлях до волі…до добра…

 

Третій слайд ПОРТРЕТ ШАШКЕВИЧА

 

Ч. Він був і нема. Не зосталось портрета.
Який він - не знатимуть, певне, повік.
Це - доля поета, недоля поета,
Що нам його дав дев`ятнадцятий вік.

А люди приносять то квітку, то колос,
То пісню, то книжку кладуть на поріг.
Які твої очі? А мова? А голос?
Ніхто не розкаже, крім свідків твоїх.


(Дівчата кладуть квіти до портрета, колоски, засвічують свічки у трійнику).

Читець 1
Всміхнись, суворий Маркіяне,

Крізь далину років всміхнись!
Прилинь на свято це осіннє,
Нащадкам в вічі подивись.
І ти побачиш, як в свічадах,
Те, чим ти жив і чим горів,
Бо стягом підійма громада
Твій невмирущо-гордий спів.

Читець 2
Промов, співучий Маркіяне,
Крізь далину років промов!
Щоб слово віще й полум`яне
Родилось знов, і знов, і знов.
Дай сили і натхнення свого,
Помнож його на наші дні.
Ми чуємо, ідуть в дорогу
Тобою хрещені пісні.
Устань, могутній Маркіяне,
На п`єдестал століть устань!
Хай зір твій в будучність загляне,
В часи нових ясних світань!


В. Так, саме він, отець Маркіян, став будителем галичан, які перебували в австрійському

цісарському ярмі. Маркіян Шашкевич - воістину Богом посланий чоловік - побачив

майбутність свого народу і покликав до неї.


Коли на Східній Україні вперше рідним словом заговорив Котляревський, то в Галичині

це здійснив Маркіян Шашкевич.


Він - один із найталановитіших попередників Тараса Шевченка, предтеча Івана Франка.

В. Він першим наважився виголошувати проповіді і виступи перед громадою рідною

мовою, він підготував перший шкільний підручник народною мовою - “Читанка для

діточок…” Тим словом “читанка” ми послуговуємося донині. Саме він, Маркіян, став на

захист українського письма, виступив проти тих, хто хотів нав`язати нам латинський

алфавіт. “Азбука і абецадло” - пристрасна брошура, яка порятувала українство в Галичині.


В. Та найбільша заслуга його в тому, що він створив гурток свідомої молоді “Руська

трійця” і разом з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем видав першу на

західноукраїнських землях книгу рідною мовою - “Русалка Дністровая”


( Пісня )

Четвертий-сьомий слайд (ФОТОГРАФІЇ ПРО ШАШКЕВИЧА)

 

На фоні показу слайдів

Ведучий Народила М. Шашкевича 200 років тому галицька земля. Село Підлисся на

Золочівщині Львівської області. Під гомін велета-дуба у садибі діда, а далі й батька -

священиків зростав він. Мабуть, оті дуби й виколисали в ньому той могутній Маркіянів

дух, якому виміру не було.


Те рідне обійстя зоріло в душі усе життя:

(Вірш «Шуми вітре, шуми буйний»)


Шуми, вітре, шуми, буйний,
На ліси. На гори,
Мою журну неси думку
На підлиські двори.
Там спочинеш, моя думо,
В зеленій соснині,
Журбу збудеш, потішишся
У лихій годині.
Там ти скаже дуб старезний,
І єден, і другий,
Як там жив-єм ще маленький
Без журби, без туги.
…Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне,
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.
Підлисецька горо біла!
Як тебе не бачу,
Так ми тяжко, так ми сумно,
Що трохи не плачу.

 

 

В. Від перших свідомих літ вражало хлопця приниження всього рідного, українського.


У Бережанській гімназії за мовлене учнем русинське слово вішали на шию хлопському

синові табличку. Щоб позбутися її, мусив хіба що донести на когось зі своїх товаришів.

 

В. Згодом, навчаючись у Львівській духовній семінарії і одночасно в університеті,

Маркіян організував гурток “Руська трійця”. Члени його збирали фольклор, вивчали

історію рідного краю, видавали альманахи, стали на захист всього рідного, зокрема мови.

 

В. Тоді, в Галичині і чути не хотіли про якийсь там літературний прогрес у мові, а він,

народний просвітитель, взявся за серйозне дослідження «найбільшого і найдорожчого

добра».
 

Олесь Лупій, “Руська мова”
Зелена моя сторононько,
Праотчий старий краю мій!
Тут вітер шепоче тихенько,
Тут річка збігає легенько,
Всю ніч не змовка соловій.
Десь тут, над плаями в узворах,
Над синіми кручами рік,
На долах, на водах, на горах,
В ранкових серпанках, при зорях
Незгасно палає одвік.
Душа прарусинської мови -
Калина багатих політь.
Глибинна у неї основа,
Джерельця струмують із “Слова”
І “Повісті временних літ”.
… А як же кепкують із неї,
Приписують “ізми” чужі.
“Мужицька”, -- речуть фарисеї,
“Для хлопів”, -- регочуть пігмеї,
А шляхта вже точить ножі.
Любить рідну мову замало,
Плтрібно іти на весь зріст
Супроти лихої навали,
Що нащить, отруює, палить
Наш корінь прадавній, наш зміст.
Бо що їй з такої любові,
Якщо на просторах Дністра,
У древнім Даниловім Львові
Приблуди вже топчуть по слову,
То що їй з такого добра…
Явися, “Русалко Дністрова”,
І знову засяє нам день,
Як свято, як вічна обнова,
Нехай оживе рідна мова
У лунах столітніх пісень!

Лунає пісня

В. Так, у ті найкращі свої літа він був по-людськи щасливим.

Одружився з коханою дівчиною Юлією Крушинською, яка створила справжній сімейний

затишок. Висвятився на священика, правда, працював у сільській місцевості, на щось

інше й не міг розраховувати.


В. Виростало двоє синочків. Молодший помер малолітнім, а другий - Володимир пішов

згодом дорогами батька у літературу, несучи у серці батьківські святині тоді, коли інші

відступили або схитнулися.

 

Але непомітно підкралася біда - тяжка хвороба (сухоти). Вона хижо, поволі, рік за роком,

а потім день за днем, відбирала у нього легені, зір, слух, нарешті - руки.


Пісня “Веснівка” (на слова Шашкевича).


Марія Чумарна «Заповіт Маркіяна Шашкевича»

Закотилося сонце за обрій.

Тінь лягла, як могильна плита.

Вже останнії сили, як обри,

Відлітають і гаснуть літа…

 

Обступає думок гайвороння:

Що зробив єси?В ірій пливеш,

Покидаєш любов безборонну,

А на полі нічого не жнеш.

 

Нащо сіяв від серця до серця?

Нащо вергав каміння тяжке?

Може ,десь там і впало зеренце,

Може ,зійде стебельце крихке…

 

Чорний вітер посів твій тендітний,

Вкриє попелом правду ламку…

Мову рідну не вчитимуть діти –

З нею важко на довгім віку.

 

Мій народе, слабий, підневільний,

Вірнопідданорабських чеснот,

Помираєш без бою, повільно –

Хто підніме тебе на заброд?

 

Це ж коріння, коріння нетлінне –

Міць глибин уливає у кров

І відроджує пісню калинову,

І народжує знову і знов

 

Тих, що йтимуть в пориві єдинім,

Щоб високої ниви дійти.

Все це згодом. В далекій годині

Зійдуть зерна, посів мій. А нині

Заклинаю: Повстаньте, брати!


В. Він прожив тільки 32 роки. Який талант був дарований Україні! Але чому ж так рано

забраний від неї?

В. Може, Бог захотів мати біля себе таку гарячу й чесну, таку праведну людську душу?!

А може, тому, що дану йому місію він встиг виконати за ті 32 роки?

В. Пробудив народ свій від сну і кволості, порятував мову, прорік велике прийдешнє

народові своєму від Сяну до Дону.


 

В. Чи не завдяки Маркіянові Шашкевичу Галичина тепер є серцевиною українства -

мовного, духовного, пісенного. Ось що значить сила духу, віддана в ім`я порятування

нації.


 

В. Галичина завжди була і залишається центром культурного і духовного відродження.

 

Радує те, що на нашій землі є багато творчих людей, які своїми творами, своїми ділами

 

продовжують заповітні мрії Маркіяна Шашкевича…


 

слайд «МАГІЧНА СИЛА СЛОВА»

Мово рідна,

Свічуся тобою,

Як земля сонцем,

Як роса –

Небесними самоцвітами…

Правда говорить

Тільки твоїми вустами…

 

Марія Чумарна

В. Ці поетичні рядки належать людині, обдарованій особливою мудрістю виживання і продовження життя. Саме мудрістю, а не здатністю. Ця чудова людина – саме з тих життєвих обдаровань, що викликають довір’я й деяку – через твердість характеру – осторогу. Водночас їй притаманна традиційна українська ліричність, уроджена поетичність, котрі вона спрямовує в оригінальні побутово – життєві форми.

 

В. Ми раді, що сьогодні уже вдруге у нас в гостях письменниця, педагог, народознавець, мистецтвознавець, дослідниця та засновниця єдиної у своєму роді авторської україно - знавчої школи, автор поетичних семи поетичних збірок, двадцяти книжок для дітей, дванадцяти науково-популярних видань про символіку й езотерику українських народних казок, , пісень і дум народознавчих книг , член спілки письменників України, лауреат всеукраїнської премії «Благовіст» п. Марія Чумарна.

 

В. Пані Марія багато років вивчала силу слова та людських думок. За її словами, наші

 

бажання, слова та думки забруднені та несинхронізовані між собою, тому часто нам не

 

вдається втілити свої мрії у життя.

 

В. Слово — це божество, і поводитися з ним, як зі сміттям, не можна. Так само і з

 

поезією: тепер іде гра в слова, а вона сама по собі дуже небезпечна. Недарма в

 

Євангелії сказано: кожним словом будеш виправданий і за кожне  слово будеш

 

покараний.

Твори п.Марії «Мольфар», «Той, що летить», «Буття й небуття: 50 міфів з серії «Золоте

Руно», «Мала й велика Україна» презентувалися цього року на форумі.

Зараз виходить у світ «Відлуння суголось» (філософська поезія, вислови філософів);

«Світ малого українця»( мовний розвиток дітей від 1-10 років);

«Ігрова діяльність».

 

В. Світ повинен гармонізуватись і оновлюватись через світло, яке ми вносимо в землю своїми думками і вміннями, почуттями і пристрастями земного життя. Саме цього прагне п. Марія. Нажаль таких творчих особистостей, високоталановитих „ теоретиків і практиків” Слова у нас дуже мало. Адже таке Слово вчить тратити себе і бути від цього щасливим і радісним.

 

cлайд «Живу, допоки в серці Бог та Україна»

За мову нашу солов’їну,

За душу чисту і незлу,

За світлу долю для Вкраїни

Співаймо Господу хвалу

Галина Охоцька

В. Земне життя людини – лише коротка мить для Всесвіту, для вічності. Ця мить тоді

лиш чогось варта, коли залишиш добрий слід на землі, коли служиш речам нетлінним,

безцінним.

 

В. Я – українка, і нема для мене кращої землі від України. Без неї просто не можу жити.

Мені не байдуже його сьогодення і завтра, для мене святе її минуле. Як би солодко не

манили чужі краї – завжди залишуся тут, зі своїм народом: радітиму його радощами,

переноситиму його болі.

 

В. Така думка та життєве кредо притаманна відомій поетесі, лікарю за фахом, як сказав

Левко Різник «аристократці духу» Галині Охоцькій.

 

В. Народилася п. Галина в смт. Нові Стрілища нашого району.

Вже понад 30 років п. Галина , працюючи лікарем допомагає людям. Попри це розуміє,

що й слово лікує. Тому й присвячує свій вільний час поетичній творчості.

 

В. Вірші п .Галина пише з дитинства. Читач познайомився з поетесою на сторінках її

першої збірки «Вірю, надіюсь, люблю», якою п.Галина засвідчила власний природний

талант майстрині слова. Згодом появилися ще збірки «Від серця до серця», допоки в

серці Бог та Україна».

 

Вірш «Що означає слово Україна»

 

В. Слухаючи поезію п.Галини розумієш, який глибокий зміст закладений у

ній, це високодуховна поезія, яку можна назвати двома словами

«Молитва за Україну».

 

Ніщо тебе, земляче - патріоте,

Поставити не може на коліна,

Ніхто тебе не в силі побороти,

Допоки в серці Бог та Україна.

Бо твоя віра – від стиглої калини,

Бо кличуть нас до праці в ім’я волі

Два вічні слова – Бог та Україна

 

В. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того

 

змінити, як не може змінити саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, змінить, то

 

не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, з

 

твоя земля, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 

В. Нині маємо свою державу. Треба, щоб кожен отак, як Маркіян Шашкевич, відчув себе

 

відповідальним за долю рідної землі і став до праці щоденної і святої.

 

Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

 

В. Завершується наше спілкування, де панувала доброзичлива аура, хороший настрій,

позитивні емоції. Про щось ви дізналися, чимось поділилися, і сповнилися бажанням

писати нові вірші, щоб ми могли знову зустрітись і мали що сказати один одному.

В. На закінчення хочемо подякувати всім гостям і присутнім подякувати п.Марії та

п.Галині за те, що вони не пошкодувала свого часу і подарували нам сьогодні ті хвилини

радості, тепла і любові до рідного слова.

Хочемо побажати вам ще більшого натхнення, що б дарувати нам нові книги, які так

потрібні читачеві.

 

Що означає слово « Україна»?

 

Що означає слово «Україна»?

Сім літер лиш, а скільки глибини!..

Колише нічка, нічка солов’їна

У травах роси, мов чарівні сни.

 

Луна блукає у карпатських зворах

Там, де смереки й буки молоді,

І котить хвилі Дніпр у Чорне море

Повз береги високі та круті.

 

На кручах цих – прадавній гордий Київ,

Легенди й дійсність тут переплелись,

Блакить небес і золото Софії

В єдине ціле на віки злились.

 

Що означає слово « Україна»?

В козацької могили запитай.

До тебе голос вічності долини:

«Це батьківщина – найдорожчий край.

 

Любіть її, як серпень любить літо,

Як любить вечір зорі голубі,

Для неї варто мріяти і жити,

І з нею бути в радості й журбі».

 

Питаєш: «Що дала тобі Вкраїна?»

Дала пречисте, праведне ім’я,

Щоб гордо світу міг сказати нині:

«Я українець!» - «Українка я!»

 

Дала ту мову, що в пісках Аралу

Тарас у серці щиро зігрівав,

Що нею Леся волю оспівала,

Іван Франко «Мойсея» написав.

 

Чого ж так легко забуваєм нині

І нашу віру, й ріднії слова?!

А що, земляче, ти дав Україні?-

Скажи, промов, як совість ще жива!

 

Чи не зрікався ти її нір азу,

Не проклинав за біди і жалі,

В душі глибоко не таїв образу

На свого брата, мов жало змії ?

 

Чи ти не намагавсь її продати,

Чи не хотів роздерти на шматки?

Чи ти хоч раз обурився на ката,

Що в’ївся Україні в печінки?

 

О, схаменись! Та ж Україна – мати!

Подбай про те, якщо їй сином ти,

Щоб щезли ті, що хочуть нас за грати,

В нові Сибіри знову повести.

 

Полинь в молитві до самого Бога,

Проси прощеня в рідної землі,

В чарівних мальв край отчого порога,

В високого польоту журавлів.

 

І ти відчуєш, що таке Вкраїна,

душею й серцем в неї проростеш,

Святим багрянцем стиглої калини

Свою любов по світу пронесеш.

 

Ні, ще не вмерла наша сила й воля,

Допоки дух бунтарський пута рве!

Тобі , Вкраїно,усміхнеться доля,

У світі твоя слава оживе

 

 

Новая секция