Григорій Пежанський

Серія « Пізнай свій край»              Відомий архітектор із Пчан – Григорій Пежанський / Пам’ятка користувачеві /  м. Жидачів  2018

 

  Пам’ятка користувачеві «Відомий архітектор родом із Пчан – Григорій Пежанський» розповідає про призабутого , але видатного львівського архітектора австрійської та міжвоєнної доби – Григорія Пежанського, який є нашим земляком, творіння якого і досі успішно слугують львів’янам так і гостям міста. Посібник пропонує користувачам поглянути як  його життєпис, так і  найцікавіші реалізовані у межах Львова архітектурні проекти та презентує книгу О. Ноги та І. Савицького «Архітектор Григорій Пежанський та розвиток фізичної культури в Галичині»

 Укладач : Корнецька Г. В.

Редактор : Мадараш М. Ф.

 Григорій Пежанський (1860 — 1січня 1925) — видатний український архітектор, громадський діяч, призабутий на сьогодні, як і його архітектурна праця.

     На думку сучасної мистецтвознавчої польської критики Григорій Пежанський належав до першої української хвилі архітекторів, що займались пошуками українських традиційних виявів , що привело до появи українського стилю.

Життєпис  

         Народився Григорій у 1860 році в с. Пчанах. Тоді це була територія Королівства Галичини та Володимирщини з центром у Львові, яке входило до складу Австрійської монархії Габсбургів.

Родовід цього видатного громадського діяча ще чекає своїх дослідників. Відомо те, що освіту Григорій Пежанський здобував у Стрийській гімназії, де здобув базові та провідні на той час знання, враховуючи високий рівень, який давала тогочасна австрійська гімназія.

Перед ним постало питання вибору подальшого життєвого шляху.  Вибір Григорія впав на архітектурне відділення Львівської політехнічної школи (сучасного університету Львівська політехніка). Тут він здобув базові знання з фаху, проте за тогочасною поширеною практикою він вирушає продовжувати своє навчання у інших університетах. Його вибір падає на досить престижний у той час Цісарсько-королівський інститут у Відні, де після навчання Григорій отримує диплом інженера-архітектора, який давав йому можливості для подальшого кар’єрного зростання.

       Від 1900 р. Г. Пежанський розпочинає працю інженером у Львівському намісництві. Зазвичай такі посади в провінційних адміністраціях обіймали австрійці чи німці. Призначення українця засвідчило високу фаховість молодого архітектора

       У 1913 р. Григорій Пежанський – радник з будівництва у львівському магістраті. На цій посаді він перебував до 1924 р., а наприкінці життя став старшим радником будівництва окружної дирекції публічних робіт у Львові.

Ще перед І Світовою війною він досяг такого високого рангу, що за потреби замінював представників архітектури при австрійському цісарському дворі.

      Окрім того, Григорій Пежанський брав активну участь у діяльності Політехнічного товариства у Львові і здобув справедливу популярність серед українців, поляків та громадян іншої національності, які проживали в той час у Львові. 1895 р. його обрано до правління товариства, а 1896 р. талановитий архітектор увійшов у комітет у справі будівництва житла для урядників.

       Григорій Пежанський був радником під час будівництва українських установ у Львові й численних Народних домів.

      Крім того, Григорій Пежанський виготовив багато планів народних домів, будинків для українських установ та церков.

      Водночас, він сприяв спорудженню будівель театральних і музичних закладів.

       Першою такою будівлею, пов’язаною з українською музикою і театром, до спорудження якої долучився Григорій Пежанський, став Народний дім на вулиці Вірменській.

      Не менш важливі споруди, до будівництва яких були причетні Іван Левитський та Григорій Пежанський, були: будинок Руського (Українського) театру та будинок Музичного інституту ім. М. Лисинка у Львові.

       Григорій Пежанський займався будівництвом і у сфері спортивного життя української громади Львова. Йому належить честь спорудження у 1894 році першого в Україні футбольного стадіону в м. Львові. З будівництва стадіону розпочалось масове поширення футболу на українських теренах та східноєвропейських територіях на початку XX ст.

       Велику роль відіграла постать Григорія Пежанського й в поширенні фізичної культури та спорту в Галичині, власне, як це відбувалося, й розповідається у книзі «Архітектор Григорій Пежанський та розвиток фізичної культури в Галичині».

        Крім цього, Григорій Пежанський був директор страхового товариства «Дністер», членом Кураторії Народного Дому та Ставропігійського інституту у Львові. Член журі конкурсу на проект будівлі Львівського університету (1913).

         Помер Г. Пежанський у м. Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 75.

         Історія родини Пежанських є теж дуже цікавою, але мало дослідженою. Сини Григорія та Олени Пежанських - Володимир та Олександр брали ктивну участь у громадському житті Галичини та відіграли велику роль у національно-визвольних змаганнях українців за незалежну державу.

         Старший син Григорія ПежанськогоОлександр також став архітектором, а молодший Михайло — будівельним інженером.

         Олександр Пежанський дружив з метрополитом Андреєм Шептицьким, кажуть, був його улюбленим архітектором, власне, за його проектом була зведена Народна лічниця Шептицього на вул. Озаркевича. О. Пежанський також входив до складу мистецької комісії при Митрополичій Консисторії.

 Найцікавіші архітектурні проекти  Г. Пежанського у Львові

           Серед об’єктів створених Пежанським особливо виділяються трибуни стадіону на 8 тис. глядачів поблизу головної алеї Крайової виставки 1894 року. Ним було створено проект цілої низки корпусів Львівського університету, проте прикметно, що ним була здійснена і реконструкція будинку Галицького сейму, який у 1920 році передали університету. Виділяється також власний будинок на сучасній вулиці Вітовського, 22.

 Окреме слово про Григорія Пежанського - як про творця першого в Україні і Польщі футбольного стадіону. За його проектом це “боїско” (на жаль, воно не збереглося) за кілька місяців збудували у південній частині Стрийського парку, ближче до вул. Стрийської, у червні 1894 року. За розповідями очевидців, футбольне поле (без бігових доріжок) мало розмір 120 на 100 метрів, на ньому можна було проводити ще й популярні у той час гімнастичні вправи, а також заняття пожежників. З трьох сторін стадіон мав 12-рядні дерев’яні трибуни, які вміщували 8  тисяч глядачів. З ще одного боку облаштували вхід-павільйони з тріумфальними вежами.  Вздовж трибун на стадіоні розміщувався еліпсовидний велотрек, де змагалися на роверах учасники спортивного товариства “Сокіл”.

Саме на цьому стадіоні 14 липня 1894 року з нагоди відкриття Крайової виставки відбувся знаменитий футбольний матч між “копунами” Львова та Кракова. Із цією датою  футбольні літописці пов’язують народження українського футболу. Цікаво, що матч тривав лише 6 хвилин, до того часу, поки гол у ворота гостей не забив   Володимир Хомицький. Ось як яскраво описував ці футбольні пристрасті журналіст Рудольф Вацек: «…У присутності кількох тисяч глядачів вийшли дві команди: львівська - в сірих гімнастичних штанях і краківська - в синіх; обидві в білих футболках і гімнастичних мештах. Суддівство взяв у свої руки проф. Виробок з Кракова. На шостій хвилині м’яч влетів у краківські ворота. Почався тріумфальний вереск львів’ян та незадоволення гравців з Кракова. Незважаючи на протести судді пана Виробка, організатори матчу припинили його, бо на поле мали вийти гімнасти з показовими вправами». 

Серед інших його проектів пов’язаних з університетом особливо виділяється спорудження нового приміщення для бібліотеки Львівського університету, на сучасній вулиці Драгоманова, 5.

Протягом 1910–1912 років він керував спорудженням корпусів геологічно-палеонтологічного факультету по сучасній вул. Кирила і Мефодія, 6 і 8.

Ним було створено проект будівлі для жіночої учительської семінарії у Львові на нинішній вулиці Туган - Барановського, 7. Реалізований 1899 року. Спорудженням займались Август Богохвальський і Юзеф Масловський.

Будівлею, пов’язаною із українською музикою і театром, до спорудження якої долучився Г. Пежанський, був Народний дім при вулиці Вірменській, який спроектували С. Гавришкевич і В.Шмідту 1857р.

За участі Пежанського постали: корпус Академічного Дому, Палац мистецтв на Крайовій виставці (1894), Музичний інститут ім. Лисенка.

Наступною епохальною спорудою, до якої були причетні Іван Левинський та Григорій Пежанський, був будинок Руського (Українського) театру. Вже в 1910 p. група під керівництвом Івана Левинського виготовила плани і макет Українського театру і презентувала його на загальнопольській архітектурній виставці. Однак цю роботу гальмував опір консервативно налаштованої частини польського населення Львова та Галичини.

 Повертається призабуте ім’я інженера-архітектора, який належав до першої української хвилі архітекторів, що займались пошуками українських традиційних виявів, що привело до появи українського стилю.

 Книга Олеся Ноги та Ігоря Савицького «Архітектор Григорій Пежанський та розвиток фізичної культури в Галичині наприкінці XIX – на початку XX століття» – це писана пам’ять про становлення спорту, зокрема футболу, на тлі суспільно-політичних подій того часу.

         Матеріал викладено через призму суб’єктів історичного процесу, індивідуумів, які відіграли велику роль у формуванні українського спорту. Зокрема, архітектора Григорія Пежанського, незаслужено забутого радянською історіографією та практично невідомого в незалежній Україні. Автори, захоплені цією особистістю, простежують тернистий шлях українця-архітектора, якому вдалось обійняти високі посади в Австро-Угорській імперії, керувати будівництвом важливих львівських споруд, проявити свої найкращі риси в управлінні Політехнічним товариством та виданні його друкованого органу «Czasopismo Techniczne».

        Книга була видана у видавництві Львівської політехніки. У  книзі простежуються дві сюжетні лінії: перша – про діяльність архітектора Григорія Пежанського, і друга – подіям, що стали визначальними для становлення у майбутньому українського футболу, його відомим діячам, львівським спортивним організаціям, власне процесу входження цієї гри у життя львів’ян, її поширенню серед шкільної та академічної молоді, створенню футбольних клубів, історії спортивних майданчиків.

       Ця книга містить цінну інформацію з різних сфер – фізичної культури, мистецтва, архітектури, і тому буде цікавою не лише для галичан. Книга повертає призабуті сторінки нашої історії, зокрема зі спортивного життя.

 Список використаних джерел

     Савицький І. В., Нога О. П. Архітектор Григорій Пежанський та розвиток фізичної культури в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття [Текст]. – Львів :Львівська політехніка, 2016. 196 с.  

   Франків О. Відомий архітектор Львова родом із Пчан [Текст] / Оксана Франків // Новий час. – 2017. – 16 лют.    

                   

    Григорій Пежанський і його найцікавіші архітектурні проекти у Львові [Текст] //  http://photo-lviv.in.ua/hryhorij-pezhanskyj-i-joho-najtsikavishi-arhitekturni-proekty-u-lvovi/                               

   Побачила світ книга про архітектора Г. Пежанського та спортивне життя Львова у XIX ст.[ Текст] // https://zik.ua/news/2016/12/23/pobachyla_svit_knyga_pro_arhitektora_g_pezhanskogo_ta_sportyvne_zhyttya_lvova_1014243   

 Повну версію ілюстрованого бібліографічного видання «Відомий архітектор родом із Пчан – Григорій Пежанський» можна переглянути у центральній бібліотеці.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

                   

Новая секция