Ірина Гавдей

Гавдей Ірина Ярославівна народилася в 1970 році в селі Подорожнє Стрийського району. Після закінчення школи вступила до Дрогобицького педагогічного інституту.

Працює вчителем початкових класів в Антонівському НВК.

Пише вірші для дітей, пісні і музику.

Лисиччині гостини

Лисиця Мальвіна любила гостини

і бігала в лісі до звірів щоднини.

Якось в понеділок зайшла до ведмедя,

бо він пригощає малиною й медом.

А вже у вівторок до білки прийшла,

поїла грибів і горішків з дупла.

У середу вже господиня-бобриха

гостинно приймала руду чепуруху.

Наступного дня до зайчихи пішла,

бо овочів та цілий міх запасла.

У п"ятницю стукає до їжачка:

--Як ваше здоров"я? Погода ж яка!

В суботу надумала спати весь день:

розгрузка для шлунку хороша буде.

В неділю хустину нову одягнула,

ще раз перед дзеркалом гарно крутнулась

І тільки подумала так рудохвоста

--До кого б сьогодні сходити у гості?

Та глядь у вікно: аж завмерла душа--

іде прямо в хату по стежці юрба:

ведмідь з ведмедихою,ще й ведмежата,

і білка, а з нею маленькі білчата,

бабуся-бобриха, клубки-їжаки,

малі зайченята і їхні батьки.

--Ой лишенько, як я їх буду приймати?

Комора порожня, неметена хата.

Швиденько хитрунка у ліжко лягла

і так застогнала, як тільки могла:

--Ой-ой, як у мене болить голова,

і спину скрутило, я ледве жива.

Не можу ні встати, не можу ні сісти,

немає у хаті ні пити, ні їсти!

Звірята про все здогадалися вмить,

та їм підморгнув наймудріший ведмідь

і мовив:--Ну що ж? Ця хвороба страшна.

Запаленням хитрощів зветься вона!

 

Годівничка для синички

Ми зробили годівничку,

приладнали на вікні

і чекали на синичку

із Петьком цілі два дні.

   Ось нарешті у неділю

прилетіла вже вона,

погойдалася на гіллі,

скромно клюнула зерна

.   Нам подякувала щиро

своїм ніжним голоском.

І тепер щодня синичка

всім співає під вікном.

 

Сонечко заснуло

 Якось весною сонечко

на хмарці задрімало

і промінці теплесенькі

на землю не зіслало.

 Засумували проліски,--

не розтає сніжок

і не стає зеленим

на лузі моріжок.

 Та раптом закурликали

лелеки в вишині

й побачили, що сонечко

в глибокім тихім сні.

 - Прокинься, ясне сонечко,

і весну зустрічай,

несем її над полечком

у рідний серцю край.

 

Голосистий півник

   Батько півень зранку встав,

крила й ноги розім"яв

і за звичкою старою

кукурікати почав.

   Але що це з голосочком?

Ні альтом ані басочком

півень заспівать не зміг.

Це ж бо просто сміх і гріх.

   Кури сплять глибоким сном,

кіт на лавці під вікном,

навіть пес Рябко дрімає

в буді, що під парканом.

   Хто ж будити всіх буде?

Може, син не підведе?

Він на тин швиденько скік

і давай будити всіх.

   Заспівав на все село,

що вже сонечко зійшло.

Голосне "ку-ку-рі-ку"

чути ген аж за ріку.

   Батько півень гордий став

й до буденних взявся справ.

Радий він за свого сина--

підростає гідна зміна.

 

Зайчик заблудився

 Плаче зайчик-бідолаха:

--Ой, який же я невдаха!

Як від вовка утікав,

у лісочку заблукав.

 

Що ж мені тепер робити?

Як на світі буду жити?

Хто мене тепер знайде

і додому відведе?

 Тут сорока пролітала,

вуханя вона впізнала

й лісовими стежечками

                 привела до його до мами.

 

Неслухняні кошенята

Трьох маленьких кошеняток

тато в кошичку приніс.

Як сніжок, вони біленькі,

чорні тільки вушка й ніс.

Граються малі, стрибають

на м"якому килимку.

Щось муркочуть, мов співають

у веселому танку.

Наробили в хаті шкоди:

розмотали весь клубок.

Їх бабуся насварила

і поставила в куток.

 

Стану школярем

Я сьогодні був у школі,

маю зошити, буквар,

і відомо всім навколо,

що тепер я вже школяр.

Букви, цифри всі я знаю,

добре числа додаю

І сестру свою навчаю,

гарний приклад подаю.

Розкажу їй наніч казку

про лисичку й журавля.

Знаю ще віршів багато

й те, що крутиться земля.

Хочу дуже вчитись в школі

і розумником рости.

А тобі, моя сестричко,

треба трішки підрости.

 

Мишка Гризокнижка

Жила собі в нірці мама мишка,

з нею її доня Гризокнижка.

Цілі дні вона лиш те й робила,

що на сторінках книжок сиділа.

Але книг ця мишка не читала,

лиш нещадно сторінки жувала.

Гризла їх гостренькими зубами

і хвалитись бігала до мами:

--Ой, послухай, мамо моя мила,

на обід я три сторінки з"їла.

І, якщо дозволить апетит,

                  на вечерю погризу ще шість.

Раптом із наступної сторінки

вишкірились гострі зуби кішки.

Ці жахливі кігті, чорна шерсть!

Ось яка вона--мишача смерть.

Гризокнижка звідти як чкурнула,

й про погану звичку вмить забула.

Вже не нищить мишка всі книжки.

А як з ними поводишся ти?

 

Сонце і хмара

Веселе ясне сонечко у небесах сіяло,

воно свої промінчики на землю посилало.

    Та раптом чорна хмара назустріч підпливла,

насупилась сердито і грізно заревла:

    --Навіщо тратиш марно ти промені свої

і щедро розсипаєш їх по усій землі?

    А сонце засміялось: "Я сію радість скрізь!"

і сипало проміння яскраве аж до сліз.

    Хмаринку розігріло і розтопило вщент.

То ж полилась на землю вона рясним дощем.

 

Сонко-дрімко

Ходить тихо Сонко-дрімко від села і до села

й бачить, що малий Андрійко в ліжечку не засина.

Крізь вікно зайшов до хати і хлоп"яті розказав:

--В лісі зайчик спить вухатий, що від вовка утікав.

Спить у нірці сіра мишка і маленьке мишеня,

Спить у Африці слониха і веселе слоненя.

Кошенятко біля мами теж скрутилося клубком.

Гладить вовчика вовчиха,що заснув глибоким сном.

А тобі матуся рідна розповіла казочки,

цілувала ніжно-ніжно й шепотіла:"Синку, спи".

Хай тобі присниться казка про летючий корабель,

у якому облітаєш сто морів і сто земель.

Там відбудеться з тобою безліч радісних подій.

Цілу нічку проживеш ти у країні світлих мрій.

 

Дружок

У нас народилось руде цуценятко,

веселе, цікаве, маленьке звірятко.

Розумні очиці і хвостик клубком.
Назвали його ми одразу Дружком.

Поважно наш песик виходить із буди,

почухать за вушком себе не забуде,

погляне навколо, рознюхає все

й чекає, чи кісточку хтось принесе.

Вже гавкати вміє на тих, хто чужий.

Розумний Дружок наш, хоч дуже малий.

Курей на подвір,ї наш пес стереже

і спокій господарів він береже.

 

Львівські фраєри

Ми усі фраєри, хлопці гонорові,

бо живем у нашім славнім місті Львові.

Містом ми гуляєм, п"ємо чорну каву

і усіх вас просим до нас на забаву.

Вмієм ми співати, гарно танцювати,

а найбільше вмієм до дівчат моргати.

Дівчата у Львові є найкрасивіші,

будуть з них дружини для нас найгарніші.

Вміють вони прати, шити, вишивати

і смачні до столу страви подавати.

Любі паші панни, ми вас поважаєм

й доброго здоров,я від душі бажаєм.

 

Вітерець-пустунець

Війнув осінній вітер, своїм махнув крилом,

надумав подивитись: а що там -- за селом?

Уже пожовкло поле, і сад, і ліс, і луг,

мов золотистим килимом все вкрилося навкруг.

Над лугом пролетівши, заглянув у садок,

щоб бджілок перевірити, чи в них смачний медок

Чи яблука налиті, який в них аромат,

чи груші соковиті вродились для малят.

Із саду він подався до лісу навпростець.

Такий непосидючий пустунчик-вітерець.
Почухав вовку спину, погладив зайцю ніс

й до їжачка у нірку сміливець наш заліз.

Роздмухав йому шубку із гострих голочок

бо хто ж іще це зробить? Колючий там бочок !

Продерся через хащі, через ярок стрибнув

і зовсім незадовго уже у лузі був.

Кожнісіньку травинку голубив - цілував,

росинки - намистинки з них тихо поздував.

Попестив ніжно квіти, тополю причесав,

вербі плакучій коси зелені розплітав.

На гілці калиновій пташину розбудив

і заспівати пісню для себе попросив.

Маленький соловейко невпинно щебетав...

А вітерець, втомившись, тихенько задрімав.

 

БАБУСЯ

Рідна бабуся вас доглядала,

змалку купала і пеленала.

Бувало, що деколи темною нічкою

не спить, а сидить над малою колискою.

Цілує, голубить своє онучатко,

своє ластів"ятко, перепелятко.

Гойдає з любов"ю маленьку дитинку,

свою найдорожчу у світі кровинку

І просить у Бога: "Гріхи нам прости,

рідненьке внучатко від бід захисти.

Дай долю щасливу, здоров"я міцне,

а горе і зло хай його обмине".

Бо ви для бабусі, як яснеє сонце,

що весело світить у кожне віконце.

Для неї ви, звісно.дорожчі за скарб

і любить нас більше за мам і за тат.

 

Отаманчик

Хоч на вигляд я маленький,

та дуже сміливий,

бо я хлопець-запорожець -

отаман вродливий.

Утікайте, кури, гуси,

я вас не боюся,

бо я завжди з будяками

шабелькою б"юся.

 

Маю гарні шаровари,

вишиту сорочку.

Кажуть татові і мамі:

- Хлопець ваш ніврочку.

Вмію гарно танцювати

і пісні співати,

а, як треба, з ворогами

піду воювати.

 

Заспіваю свою пісню

на всю Україну,

хай почують гори й ріки

про таку дитину.

Хай зі мною заспівають

луки і діброви

і лунає дзвінко пісня

на вкраїнській мові.

 

"Весна" (От улыбки)

Як повіє теплий вітерець

і засвітить в небі сонечко ясніше,

зникне геть колючий морозець

і відразу стане нам усім тепліше.

 

Приспів

Я своїм теплом дихну,

сніг та іній розтоплю

і замети снігові усі розтануть.

Виростають із землі

білі проліски малі,

всіх матусь з весняним святом привітають.

 

Я розбуджу луки і ліси,

все навколо зацвіте зазеленіє,

Задзвенять пташині голоси:

і уся земля мені тепер зрідіє.

 

"Зима" (То берізка,то ялина)

Я - відома чарівниця,

засипаю все сніжком.

Міцно сковую озера

і річки міцним льодком.

Всіх пташок порозганяла

у далекий теплий край.

Всі сади, гаї приспала

й ти, лісочку, засинай.

На землі господарюю,

Я ж - володарка-зима,

і сильнішої від мене

в світі білому нема.

 

                     

Крок до зірок                                                                                                              

Послухайте, всі тати,

послухайте, всі мами,

дорослі дяді й тьоті,

бабусі й дідусі:

Як виростем, то станем

ми справжніми зірками,

а поки що маленькі

школярики усі.

 

Приспів

То ж зараз зробимо ми крок,

свій перший крок до зірок

 

Ми ходимо до школи

читати і писати,

розв"язувать задачі

і правила учить.

А ще ми дуже любим

співати й танцювати,

бо це допомагає

у класі дружно жить.

 

Сьогодні ми говорим

усім гостям: "Спасибі

за те, що завітали

до нас у 3 клас".

І думаєм, що скоро

ми знову вас запросим.

Порадуєм піснями

і танцями не раз.

 

"Пісня про ввічливість" (От улыбки)

Якщо ти на вулиці зустрів

чи дорослих, а чи може гурт малечі,

не забудь оцих казкових слів

"Добрий ранок", "Добрий день" чи "Добрий вечір"

 

Приспів

І тоді на всій землі

і дорослі, і малі

будуть радісно вітатися усюди.

Якби кожен зрозумів

глибину цих мудрих слів,

були б добріші на планеті люди.

 

Як образиш друга ти колись

через зошит, чи лінійку, чи указку,

то до нього щиро посміхнись

і скажи йому:"Пробач мені, будь ласка".

 

Доглядають нас батьки завжди

бо хвиюються за донечку і сина.

То ж про цю турботу не забудь

ти щоразу говорити їм "спасибі".

 

Школярик

(Ой, летять лелеки)

 

Я--малий школярик,

до школи радо щодня іду.

Вивчив я Букварик,

читати вмію, не пропаду.

Знаю букви від А до Я

і радіє моя сім"я,

Що навчився читати я,

числа додавать, речення писать

 

Приспів

Школа--дім наш рідний, для усіх привітний.

Вчать нас тут усьому мудрі вчителі.

Будем гарно вчитись і усі дружити,

Бо зовемся гордо вже ми "школярі".

 

Іграшки чекають,

коли зі школи я вже прийду.

Бавитися ними

я дуже рідко тепер буду.

Бо цікавії книжечки

розгортають всі сторінки,

Щоб уважно я їх читав

і цікаве все добре пам"ятав.

 

Молитва за маму

Поглянь на нас маленьких, любий Боже,

і вислухай молитву від душі.

Ми віримо, що ти нам допоможеш

і виконаєш просьби наші всі.

 

Приспів

Боже, до тебе знову щирим серденьком молюсь.

Боже, ти знаєш, як свою матусю я люблю.

Прошу: її від горя і біди оберігай,

Радість і щастя мамі моїй рідній посилай.

 

Буваємо ми вперті й неслухняні

і прикрощів матусям завдаєм.

Але в душі ми не такі погані,

свої помилки виправлять будем.

 

Хай ангели із неба прилітають

до кожної хатини на землі

і наших всіх матусь оберігають,

бо ми без них не можемо, ні-ні.

 

Білчин капелюшок

Купила мама білочці нового капелюшка,

ала біда в маленької--сховались в ньому вушка.

 

Тому не чує донечка, як пташечка щебече,

як ворог підкрадається, чи мама її кличе.

 

Та жив неподалік кравець--умілий їжачок.

Відомий майстер лісовий мав сотні голочок.

 

Він дві години майстрував для білки капелюх.

Вже задоволена вона, бо має добрий слух.

 

Подружки-говорушки

Галинка і Оля -- дві вірні подружки.

Дружать недавно малі щебетушки.

Учителька має із ними мороку:

Весь час теревенять, немов дві сороки.

 

Хоч цілі перерви вони розмовляють,

Та ще й на уроках ніяк не стихають.

--Оленко, ти вчора мультфільми дивилась?

--Ти чула, як Іра з Олегом сварилась?

--Мені подарують мале цуценятко.

--А мій папугай вміє вже розмовляти.

Проводити вчительці важко уроки.

Скажіть, чи між вами такі є сороки?

 

Диво -- килимок

Працьовитий місяць листопад

Із лісочка перейшов у сад.

Він натхненно там хазяйнував:

Килимок із листя розстеляв.

 

Листопаде, просьба в нас така:

Подаруй нам свого килимка.

У мішок листочків наберем,

З братиком додому понесем.

Простелимо килимок телятку,

Щоб було йому сухенько спатки.

А козі настелим під бочком,

Пригостить за це нас молочком.

 

Кроликам під їх пухнасту спинку

Вистелимо із листків перинку.

Буде тепло їм і м"яко спати,

Виведуть маленьких кроленяток.

 

А он котиться з листків клубок.

Це ж хазяйновитий їжачок!

Дбає про хатину він м"якеньку

І несе на голках листя жменьку.

 

Запалення хитрощів

Лисиця Мальвіна любила гостини

І бігала в лісі до звірів щоднини.

Якось в понеділок зайшла до ведмедя,

Бо він пригощає малиною з медом.

 

До білки в вівторок у гості прийшла,

Поїла грибів і горіхів з дупла.

У середу вже господиня бобриха

Гостинно приймала руду чепуруху.

Наступного дня до зайчихи пішла,

Бо овочів та три мішки запасла.

У п"ятницю стукає до їжачка:

--Як ваше здоров"я? Погода ж яка!

В суботу надумала спати весь день:

Хороша розгрузка для шлунку буде.

В неділю хустину нову одягнула,

Ще раз перед дзеркалом гарно крутнулась.

І тільки подумала так рудохвоста:

--До кого б сьогодні сходити у гості?

Та глянула--і аж завмерла душа:

Крокує до неї по стежці юрба.

Ведмідь з ведмедихою, ще й ведмежата.

І білка. а з нею маленькі білчата.

Бабуся бобриха, клубки-їжаки.

малі зайченята і їхні батьки.

--Ой лишенько! Як я їх буду приймати?

Комора порожня, неметена хата!

Швиденько хитрунка у ліжко лягла

І так застогнала, як тільки змогла:

--Ой-ой! Як у мене болить голова!

І спину скрутило, я ледве жива!

Не можу, рідненькі, ні встати, ні сісти,

Немає у хаті ні пити, ні їсти.

Звірята про все здогадалися вмить,

Та ще й підморгнув наймудріший ведмідь

І мовив: --Так-так, ця хвороба страшна!

Запаленням хитрощів зветься вона.

 

Пригода у лісовій школі

У дрімучому лісочку, де густа-густа трава

За кущами на горбочку гарна школа лісова.

 

Вчаться в ній усі звірята і писати, й рахувати,

Як усі сліди читати і від ворога тікати.

 

Цих премудростей навчає діток мудрий їжачок.

Він про все у лісі знає, ще й читає казочок.

 

Якось вчитель на перерві зошити перевіряв

І аж зойкнув: --Що за диво? Я такого не чекав!

 

Чий це зошит весь зім"ятий, десять плям на сторінках?

Почерку не розібрати. Що за учень? Просто жах!

 

Зайченя почервоніло, ніби фарба залила,

Але тут на допомогу білочка йому прийшла:

 

--Вчора зайчика малого злий вовчисько так злякав,

Що від нього дві години бідолаха утікав.

 

Аж до вечора від страху лапки бідному тряслись.

Ось чому у зайченяти плями в зошиті взялись.